ТОПОТЕКАН ЛИОФ. Д/Р-РА Д/ИНФ. 4МГ ФЛ. №1

Склад

діюча речовина: topotecan;

1 флакон містить топотекану гідрохлориду 1,09 мг або 4,35 мг, що еквівалентно 1 мг або 4 мг топотекану;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), кислота винна, натрію гідроксид.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Топотекан.

Код АТС L01Х Х17.

Показання

Монотерапія топотеканом показана:

• пацієнтам з метастатичним раком яєчників після першої лінії хіміотерапії або подальшої терапії, якщо не було досягнуто позитивного ефекту;
• пацієнтам з рецидивуючим дрібноклітинним раком легенів, яким проведення повторної хіміотерапії першої лінії не може бути рекомендовано.

Топотекан у комбінації з цисплатином показаний пацієнтам із рецидивуючим раком шийки матки після променевої терапії, а також хворим зі стадією IV-В. Для підтвердження лікування цією комбінацією пацієнтів, які раніше отримували цисплатин, слід провести оцінку вільного від застосування цисплатину інтервалу лікування.

Протипоказання

Підвищена чутливість до топотекану або до компонентів препарату в анамнезі.

Період вагітності або годування груддю.

Тяжка супресія кісткового мозку перед початком першого курсу лікування (початковий рівень нейтрофілів < 1,5 х 109/л, рівень тромбоцитів < 100 х 109/л).

Спосіб застосування та дози

Застосовувати препарат слід у спеціалізованих онкологічних відділеннях та під наглядом лікаря, який має досвід лікування хіміотерапевтичними препаратами. Розчин топотекану необхідно готувати безпосередньо перед застосуванням.

Перед початком першого курсу лікування топотеканом у пацієнтів початковий рівень нейтрофілів має бути ³ 1,5 х 109/л, тромбоцитів – ³ 100 х 109/л і рівень гемоглобіну – ³ 9 г/дл (після гемотрансфузії, якщо це необхідно).

Рак яєчників та дрібноклітинний рак легенів

Початковий курс лікування

Рекомендованою дозою топотекану є 1,5 мг/м2 поверхні тіла у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хв один раз на день протягом 5 днів поспіль із перервою 3 тижні між початком кожного курсу. У разі доброї переносимості лікування слід продовжити, доки буде прогресувати хвороба (див. розділ «Побічні реакції» та «Фармакологічні властивості»).

Повторні курси лікування

Для проведення повторних курсів не можна застосовувати препарат, доки рівень нейтрофілів не досягне ³ 1 х 109/л, кількість тромбоцитів – ³ 100 х 109/л і рівень гемоглобіну – ³ 9 г/дл (після гемотрансфузії, якщо це необхідно).

Для лікування нейтропенії в онкологічних хворих з метою підтримки кількості нейтрофілів зазвичай призначають разом з топотеканом інші медичні препарати (наприклад колонієстимулювальний фактор) або зменшують дози топотекану.

Якщо для лікування пацієнтів з тяжкою нейтропенією (кількість нейтрофілів £ 0,5 х 109/л) протягом 7 і більше днів або тяжкою нейтропенією, що супроводжується пропасницею чи проявами інфекції, або для пацієнтів, лікування яких було відкладено через нейтропенію, обрано зменшення дози топотекану, дозу слід зменшувати на 0,25 мг/м2/добу до 1,25 мг/м2/добу (або за необхідності послідовно зменшувати дозу до 1,0 мг/м2/добу).

Якщо рівень тромбоцитів у процесі лікування буде нижче 25 х 109/л, дозу топотекану слід зменшувати аналогічно.

Якщо при застосуванні у дозі 1,0 мг/м2 необхідно було далі зменшувати дозу з метою запобігання побічним реакціям, застосування топотекану відміняли (за даними клінічних досліджень).

Рак шийки матки

Початковий курс лікування

Рекомендованою дозою топотекану є 0,75 мг/м2поверхні тіла, що застосовується щоденно у вигляді 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії у 1-й, 2-й та 3-й день. У 1-й день після введення дози топотекану призначають цисплатин у вигляді внутрішньовенної інфузії у дозі 50 мг/м2 поверхні тіла. Такий режим лікування повторюється через 21 день протягом 6 курсів або доки буде прогресувати хвороба.

Повторні курси лікування

Для проведення повторних курсів не можна застосовувати препарат, доки рівень нейтрофілів не досягне ³ 1,5 х 109/л, кількість тромбоцитів – ³ 100 х 109/л і рівень гемоглобіну – ³ 9 г/дл (після гемотрансфузії, якщо це необхідно).

Для лікування нейтропенії в онкологічних хворих з метою підтримки кількості нейтрофілів зазвичай призначають разом з топотеканом інші медичні препарати (наприклад колонієстимулювальний фактор) або зменшують дози топотекану.

Якщо для лікування пацієнтів, у яких розвинулась тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів менше 0,5 х 109/л) протягом 7 і більше днів, або для пацієнтів з тяжкою нейтропенією, що супроводжується гарячкою чи проявавми інфекції, або для пацієнтів, лікування яких було відкладено через нейтропенію, необхідне зменшення дози топотекану, то дозу слід зменшити на 20 % до 0,60 мг/м2 поверхні тіла для наступних курсів (або до 0,45 мг/м2поверхні тіла/добу в подальшому).

Для лікування пацієнтів, рівень тромбоцитів яких у процесі лікування став менше 25 х 109/л, рекомендується зменшувати дозу топотекану аналогічно.

Дозування при порушенні функції нирок

Монотерапія

Змінювати дозу пацієнтам з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) не потрібно. Рекомендованою дозою для пацієнтів із кліренсом креатиніну 20-39 мл/хв є 75 мг/м2/добу протягом 5 послідовних днів. Відносно рекомендацій щодо дозування для пацієнтів із кліренсом креатиніну < 20 мл/хв даних недостатньо.

Комбінована терапія

Рекомендується, щоб лікування топотеканом у комбінації з цисплатином хворих на рак шийки матки починалось лише тоді, коли рівень сироваткового креатиніну у них був ≤ 1,5 мг/дл. Якщо при застосуванні комбінованої (топотекан/цисплатин) терапії рівень креатиніну у сироватці крові буде перевищувати 1,5 мг/дл, рекомендується ретельно зважити можливість зниження дози/продовження лікування цисплатином. Недостатньо даних відносно продовження монотерапії топотеканом хворих на рак шийки матки у разі припинення лікування цисплатином.

Дозування при порушеній функції печінки

Інформації недостатньо. Детально див. розділ «Особливості застосування».

Пацієнти літнього віку

Коригувати дозу пацієнтам літнього віку не потрібно, якщо не потрібна така корекція внаслідок порушення функції нирок.

Режим дозування при комбінації з іншими препаратами

Доза топотекану при застосуванні з іншими цитотоксичними препаратами може бути змінена (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Спосіб приготування розчину

Вміст флакона з 1 мг Топотекану розчинити за допомогою 1,1 мл води для ін’єкцій. Оскільки Топотекан містить 10 % надлишок, утворений розчин має блідо-жовте забарвлення та містить 1 мг/мл топотекану. Для досягнення кінцевої концентрації 25-50 мкг/мл відповідний об’єм утвореного розчину необхідно розвести або 0,9 % розчином натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій, або 5 % розчином глюкози для внутрішньовенних інфузій.

Для розчинення 4 мг Топотекану у флакон слід додати 4 мл стерильної води для ін’єкцій. Утвориться розчин, який міститиме топотекан у концентрації 1 мг на 1 мл. Подальше розведення для отримання розчину з необхідною концентрацією від 25 до 50 мкг/мл здійснюється відповідними об’ємами 0,9 % розчину натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій або 5 % декстрозою для внутрішньовенних інфузій.

Побічні реакції

Для Топотекану характерна дозозалежна гематологічна токсичність. Ознак кумулятивної токсичності препарату не виявлено, всі прояви гематологічної токсичності є передбачуваними, оборотними та піддаються контролю.

Ознак кумуляції негематологічної токсичності виявлено не було. Побічні дії, які спостерігалися при застосуванні препарату, класифіковані за органами і системами організму та за частотою їх виникнення. За частотою виникнення визначено такі категорії: дуже поширені ≥1/10, поширені ≥1/100 та <1/10, непоширені ≥1/1000 та <1/100, рідко поширені ≥1/10 000 та <1/1000, дуже рідко поширені <1/10 000, включаючи поодинокі випадки.

Кров і лімфатична система

Дуже поширені: фебрильна нейтропенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія.

Поширені: панцитопенія.

Частота невідома: тяжка кровотеча (асоційована з тромбоцитопенією).

Дихальна система

Поширені: диспное, кашель, носові кровотечі.

Рідко поширені: інтерстиціальні захворювання легенів (у деяких випадках закінчилися летально).

Шлунково-кишковий тракт

Дуже поширені: діарея, нудота та блювання (що можуть бути тяжкими), біль у животі, запор, мукозит.

Повідомлялось про випадки нейтропенічного коліту, включаючи летальні випадки, які виникали як ускладнення індукованої топотеканом нейтропенії.

Шкіра та підшкірна клітковина

Дуже поширені: алопеція.

Поширені: свербіж.

Метаболізм і розлади травлення

Дуже поширені: анорексія (яка може бути тяжкою).

Інфекції та інвазії

Дуже поширені: інфекції.

Часто: сепсис (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлялося про летальні випадки внаслідок сепсису у пацієнтів, які лікувались топотеканом.

Загальні розлади і розлади у місці введення

Дуже поширені: астенія, втомлюваність, гіпертермія.

Поширені: нездужання.

Дуже рідко поширені: випотівання рідини із судин.

Явища випотівання рідини із судин мають помірний характер і не потребують у більшості випадків специфічної терапії.

Імунна система

Поширені: гіперчутливість, включаючи висип.

Рідко поширені: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

Гепатобіліарна система

Поширені: гіпербілірубінемія, підвищення рівня АСТ та АЛТ.

Частота побічних реакцій, наведених вище, більш характерна для пацієнтів з тяжким соматичним статусом.

Частота наведених нижче гематологічних та негематологічних побічних реакцій, представляє побічні реакції, що пов’язані/можливо пов’язані зі застосуванням топотекану.

Гематологічні

Нейтропенія: тяжка (кількість нейтрофілів < 0,5 х 109/л) під час І курсу спостерігалась у 55 % пацієнтів; з тривалістю ≥ 7 днів – у 20 %; загалом – 77 % пацієнтів (39 % курсів).

В асоціації з тяжкою нейтропенією у 16 % пацієнтів виникала гарячка або інфекція під час І курсу лікування та загалом – у 23 % пацієнтів (6 % курсів лікування). У середньому час появи тяжкої нейтропенії становив 9 днів із середньою тривалістю 7 днів. Тяжка нейтропенія тривала більше 7 днів загалом в 11 % курсів. Серед усіх пацієнтів, включаючи тих, у кого розвинулась тяжка нейтропенія, та тих, у яких вона не розвинулась, у 11 % (4 % курсів) розвинулась гарячка та у 26 % (9 % курсів) розвинулись інфекційні ускладнення. Крім того, у 5 % усіх пацієнтів, які отримували лікування (1 % курсів), розвинувся сепсис.

Тромбоцитопенія: тяжка (кількість тромбоцитів < 25 х 109/л) спостерігалась у 25 % пацієнтів (8 % курсів), помірна (кількість тромбоцитів між 25 та 50 х 109/л) – у 25 % пацієнтів (15 % курсів). У середньому тяжка тромбоцитопенія виникала на 15 день та тривала в середньому 5 діб. Трансфузію тромбоцитів проводили у 4 % курсів. Були окремі повідомлення про тяжкі ускладнення, пов’язані з тромбоцитопенією, включаючи летальні випадки через кровотечі з пухлин.

Анемія: від помірної до тяжкої (Hb ≤ 8.0 г/дл) спостерігалась у 37 % пацієнтів (14 % курсів). Трансфузію еритроцитів проводили 52 % пацієнтів (21 % курсів).

Негематологічні

Частими негематологічними побічними реакціями були такі реакції з боку шлунково-кишкового тракту, як нудота (52 %), блювання (32 %), діарея (18 %), запор (9 %) та мукозит (14 %). Тяжкі (3 та 4 ступеня) нудота, блювання, діарея та мукозит виникали з частотою 4 %, 3 %, 2 % та 1 % відповідно.

Про помірний біль у животі повідомляли у 4 % пацієнтів.

Втомлюваність спостерігалася приблизно у 25 %, а астенія – у 16 % пацієнтів, які лікувались топотеканом. Тяжка (3-4 ступеня) втомлюваність та астенія виникала у 3 % випадків.

Тотальна або виражена алопеція спостерігалась у 30 % пацієнтів, часткова алопеція – у 15 % пацієнтів.

Іншими побічними реакціями, що презентувались як пов’язані або можливо пов’язані зі застосуванням топотекану, були анорексія (12 %), нездужання (3 %) та гіпербілірубінемія (1 %).

Були окремі повідомлення про реакції гіперчутливості, включаючи висип, свербіж, кропив’янку, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції.

Передозування

Повідомлялося про передозування (дозою у 10 разів вищою за рекомендовану) при лікуванні пацієнтів внутрішньовенним топотеканом. Передбачається, що первинною ознаками передозування будуть супресія кісткового мозку та стоматит. Симптоми передозування знаходяться у межах побічних реакцій, асоційованих з топотеканом (див. розділ «Побічні реакції»). Додатково повідомлялося про підвищені ферменти печінки при передозуванні препарату. Тактика лікаря спрямована на усунення симптомів передозування. Антидот при передозуванні не відомий.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Як і інші цитотоксичні засоби, Топотекан може мати шкідливий вплив на плід, тому його призначення вагітним протипоказане. Жінку потрібно попередити про необхідність запобігання вагітності під час лікування топотеканом та негайного повідомлення лікаря, якщо під час лікування топотеканом вона завагітніла.

Топотекан протипоказаний жінкам у період годування груддю.

Діти

Не рекомендується застосовувати Топотекан для лікування дітей, оскільки досвіду застосування препарату пацієнтам цієї вікової категорії недостатньо.

Особливі заходи безпеки

Топотекан застосовувати можна лише у відділеннях, що спеціалізуються на проведенні цитотоксичної хіміотерапії, під наглядом лікаря, який має досвід проведення хіміотерапії.

Приготування препарату повинен здійснювати персонал, який пройшов відповідну підготовку. Не допускати до роботи з цитотоксичними препаратами вагітних співробітниць.

Робота з препаратом повинна проводитися у спеціальній зоні.

Робоча поверхня повинна бути покрита промокальним папером на пластиковій основі одноразового застосування. Працювати слід у захисних рукавичках, масках та одязі. Слід уникати випадкового потрапляння препарату в очі. Якщо цього уникнути не вдалося, очі слід негайно ретельно промити водою.

З інструментами, що використовуються для введення Топотекану, слід працювати з обережністю. Невикористаний сухий продукт або забруднені матеріали поміщати у мішок для небезпечних відходів. Гострі предмети (голки, шприци, флакони) вміщувати у відповідний надійно зафіксований контейнер. Персонал, який здійснює збір і видалення цих відходів, повинен бути інформований про пов'язані з цим ризики. Будь-які кількості невикористаних розчинів змивати у каналізацію великою кількістю води.

Утилізація небезпечних відходів здійснюється згідно з чинними діючими нормативно-правовими та санітарно-гігієнічними вимогами.

Особливості застосування

Гематологічна токсичність є дозозалежною, тому регулярно слід контролювати лабораторні показники крові, включаючи кількість тромбоцитів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Подібно до інших цитотоксичних препаратів, у пацієнтів, які отримували топотекан, повідомлялося про тяжку мієлосупресію, що призводила до сепсису. Тяжкий сепсис може призводити до летального наслідку.

Індукована топотеканом нейтропенія може спричиняти нейтропенічний коліт. Під час клінічних досліджень з топотеканом повідомлялося про летальні випадки у зв’язку з нейтропенічним колітом. У хворих із симптомами гарячки, нейтропенії та одночасно з абдомінальним болем слід розглянути можливість виникнення нейтропенічного коліту.

При застосуванні топотекану повідомлялося про випадки інтерстиціальних захворювань легень, у деяких випадках з летальним наслідком. Факторами ризику цього є інтерстиціальні захворювання легень в анамнезі, легеневий фіброз, рак легенів, вплив радіації на легені та застосування пневмотоксичних препаратів та/або колонієстимулювальних факторів. За пацієнтами слід ретельно спостерігати для виявлення симптомів, що можуть бути ознаками інтерстиціальних захворювань легень (наприклад кашель, гарячка, задишка та/або гіпоксія). У разі виявлення у пацієнта інтерстиціального захворювання легень лікування топотеканом слід припинити.

Застосування Топотекану окремо та у комбінації із цисплатином, як правило, пов’язують з появою клінічних проявів тромбоцитопенії. Це слід враховувати перед початком застосування пацієнтам, у яких існує підвищений ризик пухлинних кровотеч.