АТАКАНД ПЛЮС ТАБ. 16МГ/12,5МГ №28

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АТАКАНД ПЛЮС

(ATACAND® PLUS)

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить кандесартану цилексетилу 16 мг та гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: кальцію кармелоза, гідроксипропілцелюлоза, лактози моногідрат, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, поліетиленгліколь 8000, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ.

Код АТС С09D А 06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна гіпертензія у випадках, коли монотерапія кандесартаном цилексетилом або гідрохлоротіазидом є недостатньою.

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин, або до похідних сульфаніламідів (гідрохлоротіазид є похідним сульфаніламідів).

Період вагітності та годування груддю.

Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м2 ППТ).

Тяжка печінкова недостатність та/або застій жовчі.

Стійка гіпокаліємія або гіперкальціємія.

Подагра.

Дітячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована доза Атаканду Плюс становить 1 таблетка на добу.

Перед переведенням пацієнта на Атаканд Плюс дозу кандесартану цилексетилу слід титрувати.

При клінічній доцільності можливо розглядати прямий перехід з монопрепаратів на комбінований препарат Атаканд Плюс.

Найбільший антигіпертензивний ефект досягається приблизно через 4 тижні від початку лікування.

Атаканд Плюс слід приймати один раз на добу незалежно від прийому їжі.

Застосування особам літнього віку

Коригування початкової дози у пацієнтів літнього віку не потребується.

Застосування пацієнтам зі зменшеним об’ємом циркулюючої крові (ОЦК)

Титрування дози препарату рекомендується для пацієнтів, у яких існує ризик гіпотензії, наприклад для пацієнтів з можливим зменшенням ОЦК (у таких пацієнтів початкова доза кандесартану може бути 4 мг). Таким пацієнтам не рекомендується призначення комбінованого препарату у дозі 16/12,5 мг. Таким пацієнтам слід призначати монопрепарат кандесартану цилексетил (Атаканд) у дозі 4 або 8 мг залежно від ступеня тяжкості та переносимості з додаванням відповідної дози гідрохлортіазиду у разі необхідності.

Застосування при недостатності ниркової функції

Такій категорії пацієнтів бажано застосовувати петльові діуретики, а не тіазиди. Рекомендується титрування дози кандесартану цилексетилу для пацієнтів з нирковою недостатністю, кліренс креатиніну у яких становить ≥ 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла (ППТ) до початку лікування Атакандом Плюс (для пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості рекомендована початкова доза кандесартану цилексетилу становить 4 мг). Атаканд Плюс не слід застосовувати для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв/1,73 м2 ППТ).

Застосування при недостатності печінкової функції

Рекомендується титрування дози кандесартану цилексетилу для пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості до початку лікування Атакандом Плюс (рекомендована початкова доза кандесартану цилексетилу для таких пацієнтів становить 4 мг).

Атаканд Плюс не слід застосовувати для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю та/або холестазом.

Застосування дітям

Безпечність та ефективність Атаканду Плюс для дітей не встановлені.

Побічні реакції.

Під час проведення контрольованих клінічних досліджень із залученням кандесартану цилекситилу/гідрохлотіазиду побічні ефекти були легкими та тимчасовими. Частота відмови від терапії через побічні реакції була подібною для кандесартану цилексетилу/гідрохлоротіазиду (3,3 %) та плацебо (2,7 %).

Під час проведення клінічних досліджень при застосуванні кандесартану цилексетилу/гідрохлоротіазиду повідомлялося про такі поширені (>1/100) побічні реакції (частота виникнення побічних ефектів, що спостерігалися при застосуванні кандесартану цилексетилу, які щонайменше на 1 % перевищували частоту виникнення таких ефектів, що спостерігалися при застосуванні плацебо):

Кандесартану цилексетил/гідрохлоротіазид

Порушення з боку нервової системи

Запаморочення/вертиго, головний біль.

Кандесартану цилексетил

Після впровадження препарату у широку практику дуже рідко (< 1/10000) повідомлялося про наступні побічні реакції:

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз.

Порушення метаболізму та харчування: гіперкаліємія, гіпонатріємія.

Порушення з боку нервової системи: запаморочення/вертиго, головний біль.

Порушення з боку дихальної системи: кашель.

Шлунково-кишкові порушення: нудота.

Гепатобіліарні порушення: підвищення рівнів ферментів печінки, розлад печінкової функції або гепатит.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: ангіоневротичний набряк, висипи, кропив’янка, свербіж.

Порушення з боку скелетно-м’язової, сполучної тканини та кісток: біль у спині, артралгія, міалгія.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення ниркової функції, включаючи ниркову недостатність у схильних до цього пацієнтів.

Інфекції та інвазії: інфекції дихальних шляхів.

Судинні порушення: артеріальна гіпотензія.

Гідрохлоротіазид

При застосуванні гідрохлоротіазиду, дози якого, як правило, становили 25 мг або більше, повідомлялося про наступні побічні реакції:

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, пригнічення кісткового мозку, гемолітична анемія.

Порушення з боку імунної системи: анафілактичні реакції.

Порушення з боку органів зору: гостра міопія, гостра закритокутова глаукома.

Порушення метаболізму та харчування: гіперглікемія, гіперурикемія, порушення електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію).

Психіатричні порушення: порушення сну, депресія, неспокій.

Порушення з боку нервової системи: запаморочення, вертиго, парестезія.

Порушення зору: тимчасове розпливчате зображення.

Серцеві порушення: серцева аритмія.

Судинні порушення: постуральна гіпотензія, некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт).

Порушення з боку дихальної системи, торакальні та медіастинальні порушення:

порушення зовнішнього дихання (включаючи пневмоніт та пульмонарний набряк).

Шлунково-кишкові порушення: анорексія, втрата апетиту, подразнення шлунка, діарея, запор, панкреатит.

Гепатобіліарні порушення: жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця).

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини: висип, кропив’янка, реакції фото сенсибілізації, токсичний епідермальний некроз, шкірні реакції, подібні до червоного вовчака, реактивація шкірних проявів червоного вовчака.

Порушення з боку скелетно-м’язової, сполучної тканини та кісток: м’язовий спазм.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: глюкозурія, ниркова дисфункція та інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення та стани у місці введення: слабкість, гарячка.

Дослідження:

підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів; підвищення рівнів азоту сечовини крові та креатиніну сироватки.

Зміни лабораторних показників

Про підвищення рівнів сечової кислоти, глюкози та АЛТ (SGPT) у сироватці, що розцінювалось як побічне явище, повідомлялося дещо частіше при застосуванні кандесартану цилексетилу/гідрохлоротіазиду (частота 1,1 %, 1,0 % та 0,9 % відповідно), ніж при застосуванні плацебо (частота 0,4 %, 0,2 % та 0 % відповідно). Незначні зниження гемоглобіну та підвищення АСТ (SGOT) спостерігалися у одного пацієнта, який отримував кандесартану цилексетил/гідрохлоротіазид. Спостерігалися підвищення рівнів креатиніну, сечовини або калію та зниження рівня натрію.

Під час застосування препарату гідрохлортіазиду повідомлялося про такі прояви побічної реакції як ксантопсія, подагра, сіаладеніт, пурпура, гіпохлоремічний алкалоз, м’язова слабкість та еректильна дисфункція.

Передозування.

Симптоми

Спираючись на фармакологічний аналіз, до основних проявів передозування, ймовірно, можна віднести симптоматичну гіпотензію та запаморочення. У повідомленні про індивідуальний випадок передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) йдеться про одужання пацієнта без наслідків.

Основним проявом передозування гідрохлоротіазиду є гостра втрата рідини та електролітів. Можуть також спостерігатися такі симптоми як запаморочення, артеріальна гіпотензія, спрага, тахікардія, шлуночкова аритмія, седація/втрата свідомості та судоми м’язів.

Лікування

Специфічної інформації щодо лікування передозування Атакандом Плюс немає. Проте у випадку передозування пропонуються такі заходи.

Необхідно викликати блювання або провести шлунковий лаваж. При виникненні симптоматичної гіпотензії слід розпочати симптоматичне лікування та відстеження життєво важливих функцій. Пацієнта слід покласти на спину з трохи піднятими ногами. Якщо цього недостатньо, слід збільшити об’єм плазми шляхом інфузії, наприклад ізотонічного сольового розчину. При необхідності слід перевірити та відкоригувати електролітний та кислотний баланс сироватки. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосовувати симптоматичні лікарські засоби.

Кандесартан не видаляється за допомогою гемодіалізу. Невідомо, наскільки видаляється гідрохлоротіазид за допомогою гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Існують дуже обмежені дані щодо застосування Атаканду Плюс вагітним жінкам. Цих даних недостатньо, щоб зробити висновки щодо потенційного ризику для плода, якщо препарат застосовувати під час І триместру. У людей плодова ниркова перфузія, яка залежить від розвитку ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, починається у ІІ триместрі. Отже, ризик для плода підвищується, якщо приймати Атаканд Плюс під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності. Застосування протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності лікарських засобів, що діють безпосередньо на ренін-ангіотензинову систему, може спричинити шкоду плоду та новонародженому (гіпотензію, ниркову дисфункцію, олігурію та/або анурію, олігогідрамніон, гіпоплазію черепа, затримку внутрішньоматкового розвитку) та летальний наслідок. Описані випадки гіпоплазії легенів, аномалій обличчя та контрактур кінцівок. Дослідження на тваринах із застосуванням кандесартану цилексетилу продемонстрували ушкодження нирок у плода протягом пізніх термінів вагітності та новонароджених. Цей механізм вважається фармакологічно опосередкованим через вплив на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Гідрохлоротіазид може зменшувати об’єм плазми, а також матково-плацентарний кровотік. Він також може спричиняти неонатальну тромбоцитопенію. Враховуючи фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду, його застосування під час ІІ і ІІІ триместрів може погіршувати фето-плацентарну перфузію і зумовлювати фетальні та неонатальні ефекти на зразок жовтяниці, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенії.

Гідрохлоротіазид не слід застосовувати для лікування гестаційного набряку, гестаційної артеріальної гіпертензії чи прееклампсії через ризик зниження об’єму плазми та плацентарної гіпоперфузії без сприятливого впливу на перебіг захворювання.

Гідрохлоротіазид не слід застосовувати для лікування есенціальної гіпертензії вагітним жінкам, за винятком рідкісних випадків, коли не можна застосувати інше лікування.

Враховуючи наведену вище інформацію, Атаканд Плюс протипоказаний у період вагітності. Якщо вагітність визначена під час лікування, застосування Атаканду Плюс слід припинити.

Невідомо, чи проникає кандесартану цилексетил у молоко, але через наявність потенційної небажаної дії на грудних немовлят Атаканд Плюс не слід застосовувати у період годування груддю.

Діти.

Безпечність та ефективність Атаканду Плюс для дітей не встановлені.

Особливості застосування.

Ниркова недостатність

Цій категорії пацієнтів бажано застосовувати петльові діуретики, а не тіазиди. При застосуванні препарату Атаканд Плюс у пацієнтів з недостатністю ниркової функції рекомендується здійснювати періодичний моніторинг рівнів калію, креатиніну та сечової кислоти.

Трансплантація нирок

Досвід застосування препарату Атаканд Плюс пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок, відсутній.

Стеноз ниркової артерії

Інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, тобто інгібітори ангіотензин-перетворювального ферменту (АПФ), можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки у пацієнтів з білатеральним або монолатеральним стенозами ниркової артерії. Подібний ефект можна очікувати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.

Зменшення ОЦК

У пацієнтів зі зменшенням ОЦК та/або недостатністю натрію може виникнути симптоматична гіпотензія, як і при застосуванні інших засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Тому не рекомендується застосовувати Атаканд Плюс, поки цей стан не буде скориговано.

Анестезія та хірургічні втручання

У пацієнтів, які одержують лікування антагоністами ангіотензину ІІ, гіпотензія може розвинутися під час анестезії та хірургічних втручань через блокаду ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко випадках гіпотензія може бути настільки тяжкою, що може потребувати застосування внутрішньовенного введення рідин та/або вазопресорів.

Печінкова недостатність

Тіазиди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з недостатністю печінкової функції або з прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки незначні зміни водного або електролітного балансу можуть спровокувати печінкову кому. Клінічний досвід застосування Атаканду Плюс у пацієнтів з печінковою недостатністю відсутній.

Стеноз аорти та мітрального клапана (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)

Як і при застосуванні інших судинорозширювальних засобів, особливої обережності необхідно дотримуватися при лікуванні пацієнтів з гемодинамічно значимим стенозом аорти або мітрального клапана, або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Тому застосування Атаканд Плюс не рекомендується.

Порушення електролітного балансу

Як і для будь-яких пацієнтів, які одержують терапію діуретиками, через відповідні інтервали часу слід проводити періодичне визначення електролітів сироватки.

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водного або електролітного балансу (гіперкальціємію, гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпомагніємію та гіпохлоремічний алкалоз).

Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію з сечею та спричиняти минуще та незначне підвищення концентрацій кальцію у сироватці.

Помітна гіперкальціємія може бути ознакою прихованного гіперпаратиреозу. Перед проведенням перевірки функції паращитовидної залози застосування тіазидів слід припинити.

Гідрохлоротіазид дозозалежно підсилює виведення калію з сечею, що може призвести до гіпокаліємії. Цей ефект гідрохлоротіазиду менш виражений при застосуванні його комбінації з кандесартану цилексетилом. Ризик гіпокаліємії може бути підвищеним у пацієнтів з цирозом печінки, з посиленим діурезом, з недостатнім пероральним прийомом електролітів та у пацієнтів, які одержують супутню терапію кортикостероїдами або адренокортикотропним гормоном (АСТН).

Спираючись на досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, супутнє застосування Атаканду Плюс та калійзберігаючих діуретиків, калієвих добавок чи сольових замінників або інших засобів, що можуть підвищити рівні калію в сироватці (наприклад гепарину), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.

Хоча це не зафіксовано документально стосовно Атаканду Плюс, лікування інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ може спричинити гіперкаліємію, особливо при наявності серцевої недостатності та/або ниркової недостатності.

Як було продемонстровано, тіазиди підвищують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії.

Вплив на метаболізм та ендокринну систему

Лікування тіазидними діуретиками може порушити переносимість глюкози. Може знадобитися коригування дозування протидіабетичних засобів, включаючи інсулін. Під час терапії тіазидами може проявитися латентний цукровий діабет. З терапією тіазидними діуретиками асоціювалося підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів. Проте при дозі 12,5 мг, що міститься в Атаканді Плюс, повідомлялося про мінімальні ефекти або їх відсутність. Тіазидні діуретики підвищують концентрацію сечової кислоти у сироватці крові та можуть спровокувати подагру у схильних до неї пацієнтів.

Загальні відомості

У пацієнтів, чий судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або із захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на цю систему, асоціювалося з гострою гіпотензією, азотемією, олігурією або зрідка з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних