ЦЕФТРИАКСОН ПОР. Д/ИН. 0,5Г ФЛ. №1

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕФТРИАКСОН-ДАРНИЦЯ

(CEFTRIAXONE-DARNITSA)

Склад:

діюча речовина: ceftriaxone;

1 флакон містить цефтриаксону натрієвої солі у перерахуванні на цефтриаксон 500 мг або 1 г.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини. Цефтриаксон. Код АТС J01D D04.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, збудники яких чутливі до цефтриаксону:

інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, а також інфекції вуха, горла і носа;

інфекції статевих органів, включаючи гонорею;

септицемія;

інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;

інфекції у хворих з нейтропенією;

менінгіт.

Передопераційна профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях на органах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечовивідних шляхів і під час гінекологічних процедур, але лише у випадках потенційної чи відомої контамінації.

Протипоказання.

Гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, до лідокаїну (внутрішньом'язове введення).

Недоношеним новонародженим до скоригованого віку 41 тиждень (тижні вагітності + тижні життя).

Доношеним новонародженим (до 28 днів життя):

з жовтяницею або з гіпоальбумінемією, ацидозом (при цих станах зв'язування білірубіну з білками крові знижується) − зростає ризик білірубінової енцефалопатії;

при потребі внутрішньовенного введення препаратів кальцію або кальційвмісних розчинів через ризик утворення преципітатів цефтриаксону-кальцію у легенях та нирках.

Застосування з кальційвмісними препаратами та розчинами (розчин Рінгера тощо) для всіх пацієнтів навіть через різні інфузійні лінії. Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтриаксону.

Спосіб застосування та дози.

Лікування можна розпочинати до отримання результатів тестів на чутливість.

При призначенні Цефтриаксону-Дарниця необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Перед застосуванням препарату необхідно провести шкірну пробу на чутливість до цефтриаксону та лідокаїну.

Дорослі і діти віком від 12 років.

Стандартна терапевтична доза – 1 г 1 раз на добу.

При тяжких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону – 2-4 г на добу, зазвичай як разова доза кожні 24 години.

Новонароджені, немовлята і діти віком до 12 років.

Новонароджені (до 2 тижнів). 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Зважаючи на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не має перевищувати дозу 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених і недоношених дітей відмінностей немає.

Новонародженим внутрішньовенну інфузію необхідно проводити протягом 60 хвилин з метою зменшення витіснення білірубіну з альбуміну, тим самим знижуючи потенційний ризик білірубінової енцефалопатії.

Цефтриаксон-Дарниця протипоказаний для застосування новонародженим віком ≤ 28 днів за необхідності (чи очікуваній необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, у тому числі внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприклад парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.

Немовлята (від 15 днів) і діти віком до 12 років. 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Дітям з масою тіла понад 50 кг потрібно застосовувати звичайні дози для дорослих. Дози 50 мг/кг або вищі необхідно вводити у вигляді повільних внутрішньовенних інфузій протягом принаймні 30 хвилин. Дози, що перевищують 80 мг/кг маси тіла, не слід застосовувати через підвищений ризик жовчної преципітації.

Комбінована терапія.

Дослідження показали, що відносно багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між цефтриаксоном і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі при наявності тяжких, загрозливих для життя інфекцій, спричинених Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих дозах.

Менінгіт.

При бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років лікування розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, а його чутливість визначена, дозу можна відповідно знизити. Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:

Neisseria meningitidis

4 дні

Streptococcus pneumoniae

7 днів

Haemophilus influenza

6 днів

Чутливі Enterobactericeae

10-14 днів

Гостра неускладнена гонорея. Слід застосовувати інший препарат цефтриаксону, для якого наявне дозування 250 мг. Разова доза 250 мг внутрішньом'язово.

Передопераційна профілактика. Зазвичай застосовують 1 г одноразово внутрішньом'язово або повільно внутрішньовенно при хірургічних втручаннях на органах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечовивідних шляхів і під час гінекологічних процедур.

При колоректальній хірургії слід застосовувати 2 г препарату внутрішньом'язово (дози, що перевищують 1 г, необхідно розділити на кілька доз і виконати ін'єкції у кількох місцях) або повільно внутрішньовенно у комбінації з відповідними засобами, ефективними проти анаеробних бактерій. Добре зарекомендувало себе одночасне (але окреме) введення цефтриаксону і одного з 5-нітроімідазолів, наприклад орнідазолу.

Порушення функції нирок і печінки.

Пацієнтам із порушенням функції нирок немає необхідності знижувати дози препарату Цефтриаксон-Дарниця за умови нормального функціонування печінки. Пацієнтам із порушенням функціонування печінки немає необхідності знижувати дози препарату за умови нормального функціонування нирок. Тільки у випадку предтермінальної ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл за хвилину) добова доза не має перевищувати 2 г. Якщо тяжке порушення функції нирок супроводжується печінковою недостатністю, необхідно регулярно визначати концентрацію цефтриаксону у плазмі крові і коригувати дозу у разі виникнення необхідності.

Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби у додатковому введенні препарату після діалізу. Однак слід контролювати концентрації цефтриаксону у сироватці крові і у разі необхідності коригувати дозу, оскільки швидкість виведення препарату у таких пацієнтів може бути зниженою. Добова доза для хворих, які знаходяться на гемодіалізі, не повинна перевищувати 2 г.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку, за умови належного функціонування нирок і печінки, коригування дози не потрібно.

Тривалість лікування.

Доза і спосіб застосування слід визначати залежно від тяжкості інфекції, чутливості патогенного мікроорганізму та стану пацієнта. У більшості випадків задовільні терапевтичні результати можуть бути отримані при застосування препарату 1 раз на добу.

Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання. Як прийнято при терапії антибіотиками, застосування препарату Цефтриаксон-Дарниця слід продовжувати мінімум протягом 48-72 годин після зникнення у пацієнта гарячки або після отримання результату, що свідчить про бактеріальну ерадикацію.

Приготування розчинів.

Готувати розчини безпосередньо перед їх застосуванням.

Приготовлений згідно з нижчезазначеними рекомендаціями розчин препарату Цефтриаксон-Дарниця можна вводити шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції, повільної внутрішньовенної ін'єкції або повільної внутрішньовенної інфузії. Для відновлення цефтриаксону або для подальшого розведення вмісту флаконів з відновленим препаратом не можна використовувати розчинники, що містять кальцій (наприклад розчин Рінгера або Гартмана), оскільки існує вірогідність утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.

Також виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону може відбуватися при змішуванні Цефтриаксону-Дарниця з розчинами, які містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Тому не слід змішувати або одночасно застосовувати цефтриаксон і розчини, що містять кальцій.

Свіжоприготовлені розчини зберігають свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6 годин при температурі, яка не перевищує 25 °С (або протягом 24 годин при температурі 2-8° С) у захищеному від світла місці.

Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г розчиняють у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну; ін'єкцію роблять глибоко у сідничний м'яз. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю.

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно.

Для внутрішньовенної ін'єкції розчинити 1 г у 10 мл стерильної води для ін'єкцій; вводити внутрішньовенно повільно (2-4 хвилини).

Внутрішньовенна інфузія має тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину для інфузій розчинити 2 г Цефтриаксону-Дарниця у 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % розчин хлориду натрію, розчин хлориду натрію 0,45 % + розчин глюкози 2,5 %, розчин глюкози 5 % або 10 %, розчин декстрану 6 % у розчині глюкози 5 %, 6-10 % гідроксіетильований крохмаль.

Зважаючи на можливу несумісність, розчини, які містять цефтриаксон, не можна змішувати з розчинами, які містять інші антибіотики як при приготуванні, так і при введенні.

Побічні реакції.

Інфекції: мікоз статевих шляхів, можлива суперінфекція різної локалізації, спричинена дріжджами, грибками або іншими резистентними мікроорганізмами.

З боку системи крові та лімфатичної системи: нейтропенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія (включаючи гемолітичну анемію), пролонгація протромбінового часу, підвищення рівнів креатиніну в сироватці крові, порушення коагуляції. Дуже рідко спостерігалися випадки агранулоцитозу (< 500/м3) (переважно виникають після 10 днів лікування та після застосування загальної дози цефтриаксону 20 мг і вище). Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.

З боку травного тракту: стоматит, глосит, неоформлений кал або діарея, нудота, блювання, панкреатит (можливо, спричинений обструкцією жовчних протоків). Такі побічні реакції, як правило, легкі і часто зникають протягом або після припинення лікування. Псевдомембранозний коліт, здебільшого спричинений Clostridium difficile. Більшість із цих хворих мали фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах, наприклад лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування.

При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією цефтриаксону у жовчовивідних шляхах.

З боку гепатобіліарної системи: спостерігалася преципітація цефтриаксону кальцієвої солі у жовчному міхурі, найчастіше у пацієнтів, які отримували лікування дозами, що перевищують рекомендовану стандартну дозу. У дітей у проспективних дослідженнях при внутрішньовенному застосуванні препарату спостерігалася різна частота утворення преципітату, у деяких дослідженнях – понад 30 %. Частота утворення преципітату менша при проведенні повільної інфузії (20-30 хвилин). Цей ефект, як правило, асимптоматичний, але у рідкісних випадках преципітація супроводжується такими клінічними симптомами як біль, нудота і блювання. У цих випадках рекомендоване симптоматичне лікування. Преципітація, як правило, є оборотною після припинення застосування цефтриаксону. Збільшення кількості ферментів печінки у сироватці крові (АСТ, АЛТ, лужна фосфатаза).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні шкірні реакції, такі як макулопапулярне висипання або екзантема, кропив'янка, алергічний дерматит, свербіж, набряк. Мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла/токсичний епідермальний некроліз.

З боку сечовидільної системи: олігурія, глюкозурія, гематурія. Преципітат у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, яких лікували найвищими добовими дозами (80 мг/кг/добу і більше) або загальними дозами, що перевищують 10 г, а також з іншими факторами ризику, такими як дегідратація або імобілізація. Утворення преципітату у нирках є оборотним після припинення застосування цефтриаксону. У зв'язку з цим повідомлялося про анурію і порушення функції нирок.

Загальні порушення: головний біль, запаморочення, озноб, пірексія, анафілактичні (наприклад бронхоспазм) та анафілактоїдні реакції.

Реакції у місці введення: може розвиватися флебіт і біль у місці ін'єкції після внутрішньовенного введення, що можна мінімізувати повільною ін'єкцією протягом принаймні 2-4 хвилин. Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну є болісною.

Вплив на результати лабораторних показників: позитивний тест Кумбса. Як і інші антибіотики, цефтриаксон може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначені глюкози в сечі, тому під час лікування Цефтриаксоном-Дарниця глюкозурію, у разі необхідності, слід визначати лише ферментним методом.

Взаємодія з кальцієм.

Цефтриаксон-Дарниця не можна призначати одночасно чи змішувати з кальційвмісними розчинами, навіть при застосуванні окремих інфузійних систем. Описана невелика кількість фатальних випадків утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону у легенях та нирках новонароджених. У деяких випадках венозні доступи та час введення цефтриаксону та кальційвмісних розчинів були різні.

Передозування.

Симптоми: можливі пропасниця, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі.

Лікування: проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Оскільки безпека застосування цефтриаксону для вагітних жінок не встановлена, його не можна застосовувати під час вагітності.

Період годування груддю. У малих концентраціях цефтриаксон проникає у грудне молоко, тому при призначенні цефтриаксону годування груддю необхідно припинити.

Діти.

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, зазначеним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Особливості застосування.

Перед початком лікування цефтриаксоном слід ретельно зібрати анамнез з метою визначення наявності у пацієнта реакції гіперчутливості до цефтриаксону або до будь-якого іншого препарату групи цефалоспоринів, пеніцилінів або бета-лактамних антибіотиків. Цефтриаксон протипоказаний пацієнтам, у яких раніше виникали реакції гіперчутливості до будь-якого препарату групи цефалоспоринів, а також реакції гіперчутливості негайного типу і/або тяжкі реакції гіперчутливості до пеніциліну або до будь-яких інших бета-лактамних препаратів. Цефтриаксон-Дарниця слід з обережністю призначати пацієнтам, у яких раніше виникали реакції гіперчутливості до будь-якого іншого типу пеніцилінів, будь-яких інших бета-лактамних препаратів та пацієнтам з іншими алергічними діатезами.

На тлі застосування практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі і цефтриаксону, можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile, від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком. Антибактеріальні препарати змінюють нормальну флору товстого кишечнику, що призводить до надмірного росту Cl. difficile. Cl. difficile продукує токсини А та В, які сприяють розвитку діареї, асоційованої з Cl. difficile. Штами, які надмірно продукують токсини, спричиняють підвищену захворюваність та летальність, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробних засобів та потребувати колектомії.

Діарею, асоційовану з Cl. difficile, необхідно виключити у всіх пацієнтів під час застосування антибіотиків. Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, оскільки діарея, асоційована з Cl. difficile, може виникати протягом двох місяців після завершення застосування антибактеріальних засобів. При підозрі чи підтвердженні діареї, асоційованої з Cl. difficile, необхідно відмінити антибіотикотерапію, яка не вливає на Cl. difficile. За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива Cl. Difficile, та консультацію хірурга.

Як і стосовно інших цефалоспоринів, тривале застосування цефтриаксону може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, таких як ентерококи і штами Candida. Цефтриаксон потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам із кишково-шлунковими захворюваннями в анамнезі, зокрема колітом.

У недоношених та доношених дітей віком до 1 місяця були описані випадки фатальних реакцій унаслідок утворення преципітату кальцій-цефтриаксон у легенях і нирках. Про випадки виникнення внутрішньосудинних преципітатів після одночасного застосування цефтриаксону з внутрішньовенними кальцієвмісними розчинами також повідомлялося у пацієнтів інших вікових груп. У зв'язку з цим не можна застосовувати кальцієвмісні розчини для внутрішньовенного введення новонародженим та пацієнтам інших вікових груп щонайменше протягом 48 годин після введення останньої дози цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).