ЗАТВЕРДЖЕНО
І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
АСТИН
(ASTIN)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить аторвастатину кальцію, що еквівалентно 10 мг або 20 мг аторвастатину;
допоміжні речовини: кальцію карбонат, лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, тальк, магнію стеарат, натрію гідрокарбонат,
гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ- КоА-редуктази.
Код АТС С10А А05.
Клінічні характеристики.
Показання.
Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеним рівнем загального холестерину, холестерин-ліпопротеїдів низької щільності, аполіпопротеїну Б, тригліцеридів, з метою збільшення холестерин-ліпопротеїдів високої щільності у хворих із первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та неспадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип IIa і IIb), підвищеним рівнем тригліцеридів у сироватці крові (Фредриксонівський тип IV) та у хворих із дисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип ІІІ) у випадках, коли дієта не забезпечуює належного ефекту.
Для зниження рівня загального холестерину та Х-ЛНЩ у хворих із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієта й інші немедикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.
Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, з наявністю або відсутністю дисліпідемії, але які мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень Х-ЛВЩ або наявність у сімейному анамнезі інформації про захворювання на серцево-судинні хвороби в молодому віці з метою:
-зниження ризику фатальних проявів ішемічної хвороби серця і нефатального інфаркту міокарда;
-зниження ризику виникнення інсульту;
-зниження ризику виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда.
У пацієнтів з клінічними симптомами коронарних захворювань аторвастатин показаний для:
-зниження ризику розвитку нефатального інфаркту міокарда;
-зниження ризику розвитку фатального та не фатального інсульту;
-зниження ризику при проведенні процедур реваскуляризації;
-зниження ризику госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності;
-зниження ризику виникнення стенокардії.
Діти (10-17 років)
Астин призначаєтся як доповнення до дієти для зниження рівня загального холестерину, холестерин – ліпопротеїдів низької щільності та аполіпротеїну Б у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, навіть за умови дотримання адекватної дієти, якщо:
а) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥ 190 мг/дл або
б) рівень Х-ЛНЩ залишається ≥ 160 мг/дл та:
у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці;
у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань.
Протипоказання.
Астин протипоказаний пацієнтам при гіперчутливості до будь-якого компонента препарату, при
захворюваннях печінки в гострій фазі або при стійкому підвищенні (невідомого ґенезу) рівнів трансаміназ у сироватці крові в три чи більше разів, а також вагітним, жінкам, які годують груддю, або жінкам репродуктивного віку, які не використовують ефективні методи контрацепції. Астин можна призначати жінкам репродуктивного віку лише тоді, коли можливість завагітніти малоймовірна і жінка поінформована про потенційні небажані наслідки для плода.
Спосіб застосування та дози. Перед початком терапії Астином, пацієнта слід перевести на дієту з низьким вмістом ліпідів, і такої дієти слід дотримуватись протягом усієї терапії препаратом.
Рекомендована початкова доза Астину становить 1 таблетка по 10 мг на добу. Можна збільшити добову дозу Астину до 80 мг залежно від бажаного ефекту. Астин слід приймати один раз на добу, в будь-який період дня, незалежно від прийому їжі. Стартову і підтримуючу дози підбирають індивідуально. Через 2-4 тижні лікування та/або після титрування дози Астину необхідно перевірити рівень ліпопротеїдів і, залежно від результатів аналізу, відповідно відкоригувати дозування препарату.
Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості пацієнтів ефективною є доза 10 мг на добу. Терапевтичний ефект досягається протягом 2 тижнів, максимальний – протягом 4 тижнів. Ефект підтримується протягом тривалого лікування.
Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. У більшості пацієнтів, які страждають на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, оптимальний ефект спостерігається при прийомі добової дози 80 мг Астину 1 раз на добу, що забезпечує зниження Х-ЛНЩ більше як на 15 % (18-45 %). Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія у педіатричній практиці (10-17- річні пацієнти).
Рекомендовано призначати Астин у початковій дозі по 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу (дози, що перевищують 20 мг, не вивчались у пацієнтів цієї вікової групи). Дозу визначають індивідуально, залежно від мети лікування. Через кожні 4 тижні чи більше необхідно коригувати дозу препарату.
Застосування для лікування пацієнтів з печінковою недостатністю.
Див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування».
Застосування для лікування пацієнтів з нирковою недостатністю. Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину чи зниження рівня Х-ЛНЩ у плазмі крові. Отже, немає потреби в корегуванні дози.
Застосування для лікування літніх пацієнтів. Різниці в безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у літніх пацієнтів та пацієнтів інших вікових груп немає.
Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами.
Якщо є необхідність одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину, доза аторвастатину не має перевищувати 10 мг (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Побічні реакції.
Аторвастатин зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти у більшості випадків легкого ступеня тяжкості та тимчасові.
Найчастішими побічними ефектами (≥1 %), асоційованими з прийомом аторвастатину у пацієнтів, які брали участь у контрольованих клінічних дослідженнях, були:
Порушення психіки: безсоння.
Порушення функції нервової системи: головний біль.
Порушення функції ШКТ: нудота, діарея, біль у черевній порожнині, диспепсія, запор, метеоризм.
Порушення функції скелетно-м′язової системи та сполучної тканини: міалгія.
Загальні порушення: астенія.
Про наступні додаткові побічні ефекти повідомлялося під час клінічних досліджень аторвастатину.
Порушення метаболізму та харчування: гіпоглікемія, гіперглікемія, анорексія.
Порушення функції нервової системи: периферична невропатія, парестезія.
Порушення функції ШКТ: панкреатит, блювання.
Порушення функції печінки та жовчного міхура: гепатит, холестатична жовтяниця.
Порушення функції скелетно-м′язової системи та сполучної тканини: міопатія, міозит, судоми.
Шкіра та сполучна тканина: алопеція, свербіж, висипання.
Порушення функції репродуктивної системи: імпотенція.
Не всі вище перераховані ефекти були причинно пов′язані з терапією аторвастатином.
Діти (10-17 років)
У пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігались побічні реакції, подібні до тих, що спостерігались у пацієнтів, які отримували плацебо. Найпоширенішими побічними ефектами, що спостерігались в обох групах, не беручи уваги причинний зв′язок, були інфекції.
У постмаркетингових спостереженнях повідомлялося про такі побічні реакції:
Порушення функції системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія. Порушення функції імунної системи: алергічні реакції (в тому числі анафілактичний шок).
Ушкодження, отруєння та ускладнення процедур: розрив сухожилля.
Порушення метаболізму та харчування: збільшення маси тіла.
Порушення функції нервової системи: гіпестезія, амнезія, запаморочення, дисгевзія.
Порушення функції органа слуху та лабіринту: шум у вухах.
Шкіра та підшкірна клітковина: синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексудативна мультиформна еритема, бульозні висипання, кропив′янка.
Порушення функції скелетно-м′язової системи та сполучної тканини: рабдоміоліз, артралгія, біль у спині.
Загальні порушення: біль у грудях, периферичний набряк, нездужання, втома.
Передозування.
Специфічного лікування при передозуванні Астину не існує. У випадках передозування препарату при потребі проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Оскільки Астин екстенсивно зв′язується з білками плазми крові, гемодіаліз не може суттєво підвищити кліренс аторвастатину.
Застосування у період вагітності та годування груддю.
Астин протипоказаний при вагітності та у період годування груддю.
Діти. Контрольовані клінічні дослідження аторвастатину у пацієнтів з гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією молодше 10 років не проводились.
Особливості застосування.
Вплив на печінку. Як і при застосуванні інших гіполіпопротеїнемічних засобів цього ж класу, при лікуванні Астином може відбуватися помірне підвищення активності трансаміназ сироватки крові (утричі більше, ніж верхній рівень норми-ВРН). Показники функції печінки потрібно визначати перед початком лікування і періодично контролювати протягом курсу лікування. Пацієнтам, у яких виникають прояви порушення функції печінки, слід визначити показники її функції. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, мають перебувати під наглядом лікаря до того часу, поки ці показники не нормалізуються. У тих випадках, коли показники АлТ та АсТ більше як втричі перевищують норму, рекомендовано зменшити дозу аторвастатину або припинити лікування. Астин може спричинити підвищення активності трансаміназ.
Астин слід призначати обережно пацієнтам, які вживають алкоголь та/або мають захворювання печінки в анамнезі. Хвороби печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ із незрозумілих причин є протипоказанням для призначення Астину.
Вплив на скелетні м′язи. Повідомлялося про виникнення міалгії у пацієнтів, які приймали аторвастатин. Під міопатією слід розуміти біль у м′язах або слабкість м′язів у поєднанні зі зростанням рівня креатинфосфокінази (КФК) у 10 разів від ВРН. Імовірність виникнення цього стану слід розглядати у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м′язів та/або суттєвим збільшенням рівня креатинфосфокінази.
У випадках нез′ясованого болю чи слабкості м′язів, особливо коли це супроводжується нездужанням та лихоманкою, пацієнтам рекомендовано негайно звернутися до лікаря. Лікування аторвастатином необхідно припинити у випадках значного підвищення активності КФК або при діагностованій чи підозрюваній міопатії. Ризик виникнення міопатії під час лікування препаратами цієї групи зростає при одночасному прийомі циклоспорину, фібратів, еритроміцину, нікотинової кислоти або азольних протигрибкових препаратів. Деякі з цих препаратів є інгібіторами метаболізму Р450 3А4 та/або транспортування препарату. СYR 3А4- це первинний гепатоізофермент, який сприяє біотрансформації аторвастатину. Лікарям необхідно уважно зважити потенційну користь та ризик одночасного застосування аторвастатину та фібратів, еритроміцину, імуносупресивних препаратів, протигрибкових засобів та нікотинової кислоти у гіполіпідемічних дозах. Протягом перших місяців лікування та в період підвищення дози препаратів слід уважно слідкувати за станом пацієнтів. Таким чином, слід призначати меншу початкову та підтримуючу дози аторвастатину при його одночасному застосуванні з наведеними вище лікарськими засобами. У таких випадках рекомендовано періодично перевіряти рівень КФК, але це не виключає можливості виникнення тяжкої міопатії. Аторвастатин може спричиняти підвищення активності КФК.
Як і при застосуванні інших препаратів цього класу, під час застосування аторвастатину повідомлялося про поодинокі випадки розвитку рабдоміолізу та вторинної ниркової недостатності, спричинених міоглобулінурією. Лікування аторвастатином необхідно тимчасово припинити у всіх пацієнтів з раптовим тяжким станом, що нагадує міопатію або при наявності факторів схильності до виникнення вторинної ниркової недостатності, спричиненої рабдоміолізом (наприклад, тяжкі гострі інфекційні захворювання, гіпотонія, обширне оперативне втручання, травма, серйозні порушення обміну речовин, ендокринні порушення, дисбаланс електролітів, неконтрольовані судоми).
Геморагічний інсульт.
Ризик повторного геморагічного інсульту у пацієнтів, в анамнезі яких уже був геморагічний інсульт вищий. У пацієнтів, які приймають аторвастатин у дозі 80 мг, рідше виникають інсульти будь-якого типу та випадки ІХС.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Невідома.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Ризик виникнення міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, нікотинової кислоти або інгібіторів цитохрому Р450 3А4 (наприклад, еритроміцину, азольних протигрибкових препаратів).
Інгібітори цитохрому Р450 3А4.
Аторвастатин метаболізується за допомогою цитохрому Р450 3А4. Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами цитохрому Р450 3А4 може призводити до підвищення концентрації аторвастатину у плазмі крові. Сила взаємодії та потенціювання ефекту залежить від варіабельності дії на цитохром Р450 3А4.
Інгібітори перенесення
Аторвастатин та метаболіти аторвастатину є субстратами транспортера ОАТРІВІ. Інгібітори ОАТРІВІ (наприклад, циклоспорин) можуть підвищувати біодоступність аторвастатину. Одночасне застосування 10 мг аторвастатину та циклоспорину (5,2 мг/кг на добу) призводить до підвищення експозиції до аторвастатину у 7,7 раза.
Еритроміцин/кларитроміцин
При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг двічі на добу), які є інгібіторами цитохрому Р450 3А4, підвищується концентрація аторвастатину у плазмі крові.
Інгібітори протеази
Внаслідок одночасного застосування аторвастатину та інгібіторів протеази, загальновідомих інгібіторів цитохрому Р450 3А4, концентрація аторвастатину у плазмі крові підвищується.
Дилтіазему гідрохлорид
Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазепаму (240) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину у плазмі крові.
Циметидин
Ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено.
Ітраконазол
Одночасне застосування аторвастатину (20 та 40 мг) та ітраконазолу (200 мг) супроводжувалось підвищенням показника AUC аторвастатину.
Грейпфрутовий сік
Містить один або більше компонентів, що інгибують CYP 3А4 і можуть підвищувати концентрацію аторвастатину у плазмі крові, особливо при споживанні соку понад 1,2 л/добу.
Індуктори цитохрому Р450 3А4
Одночасне призначення аторвастатину та індукторів цитохрому Р450 3А4 (наприклад, ефавіренцу, рифампіну) може призводити до зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Беручи до уваги подвійний механізм дії рифампіну (індукція цитохрому Р450 3А4 та інгібіція ферменту-переносника ОАТР1В1 в печінці), рекомендовано призначати аторвастатин одночасно з рифампіном, бо прийом аторвастатину після прийому рифампіну призводить до зниження рівня аторвастатину у плазмі крові.
Антациди
Одночасне пероральне призначення аторвастатину та пероральної суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням рівнів аторвастатину у плазмі на 35 %. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінювалась.
Антипірин
Внаслідок того, що аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину, можливість взаємодії з іншими лікарськими засобами, що засвоюються тими ж цитохромними ізоферментами, вважається малоймовірною.
Колестипол
Концентрація аторвастатину у плазмі крові була нижчою (приблизно на 25 %) при одночасному призначенні аторвастатину і колестиполу. При цьому гіполіпідемічна дія комбінації аторвастатину та колестиполу перевищувала ефект, який дає прийом кожного з цих препаратів окремо.
Дигоксин
Багаторазовий одночасний прийом дигоксину та 10 мг аторвастатину не супроводжувався підвищенням рівноважної концентрації дигоксину у плазмі крові. Водночас застосування дигоксину та 80 мг аторвастатину призвело до підвищення концентрації дигоксину приблизно на 20 %. Пацієнтам, які приймають дигоксин, необхідно перебувати під відповідним наглядом.
Азитроміцин
Одночасне призначення аторвастатину (10 мг на добу) та азитроміцину (500 мг один раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину у плазмі крові.
Пероральні контрацептиви
Одночасне застосування аторвастатину та пероральних контрацептивів, до складу яких входить норетіндрон та етинілестрадіол, супроводжувалось підвищенням показників AUC для цих компонентів відповідно на 30 % та 20 %. Цей факт підвищення необхідно враховувати при виборі перорального контрацептиву для жінок, які приймають аторвастатин.
Варфарин
Клінічно значущої взаємодії аторвастатину з варфарином не виявлено.
Амлодипін
У здорових осіб одночасне застосування 80 мг аторвастатину та 10 мг амлодипіну супроводжувалось підвищенням концентрації аторвастатину у плазмі крові приблизно на 18 % і не мало кл
Viridis Bot
